Слухаючи сучасних спікерів, які пройшли кращі університети Європи, США чи навіть України, які мають досвід менторства, успішного ведення бізнесу, нам здається, що все, що вони розповідають – раніше ніхто й ніколи не чув, що саме вони відкривають сучасній молоді світ. АЛЕ! Ми забуваємо істину, що “все нове – це добре забуте старе”. А ще не завжди собі можемо уявити або й повірити, що люди, які будували і формували Українську Церкву не були замкнуті лише на цих ідеях, а дбали, щоб розвивати і формувати передовсім суспільство, приділяючи особливу увагу саме МОЛОДІ.
Нині, 1 листопада, вшановуємо Митрополита Андрея Шептицького. В цей день, 74 роки тому він відійшов у вічність. Та залишилися його величезні надбання, серед яких листи до молоді. Напевно, що нині, коли воліємо читати короткі пости у соцмережах, ми не дуже прихильні до довгих тексті. Та, думаю, якби Шептицький жив в наші часи, він точно був би дуже модним і цікавим молоді. Можливо, навіть потужним блогером, від якого би черпали ідеї.
Що завжди дивує, читаючи листи, праці Митрополита Андрея, – це його глибоке розуміння і відчуття викликів молоді. Нині багато говорять саме про те, що сучасна церква, сучасні священики не надто заглиблюються в потреби молодих людей. Що молодь – відірвана від Церкви. Та приклад Шептицького може стати для багатьох стимулом для пошуку творення діалогу, спільних напрямів для розвитку та спілкування.
В одному з листів до молоді Митрополит закликав: “Горнетеся до всякого роду шкіл, користаючи з того, що навчання безплатне. Добре робите, що дбаєте про освіту і знання. Бо після християнської праведності та Божої благодаті знання є найбільшою силою, якою людина може розпоряджати.
В освіті йде про одне: щоб знання було правдивим знанням, щоб відносилося лише до правди, а не було неправдою, брехнею. Бо як правдиве знання є силою людини, так і фальшиве знання, оперте на неправді, є для чоловіка правдивою недугою, каліцтвом та нещастям на ціле життя. А що людська природа є зіпсута, що пристрасті чоловіка тягнуть до злого, що розумові трудно доходити до правдивої правди, то й треба Вам тієї Божої Мудрості, що вміє розрізнити щире золото від фальшивого і в множестві подаваних людьми відомостей, вибрати ті, які чоловікові потрібні і хосенні, а оминати ті, які йому наносять шкоду. Нехай же провідним світлом Вашої праці в школах буде передусім — випросити з неба той прецінний і Божий дар, яким є мудрість.
Божа Мудрість — це найкраща, найвища і найцінніша прикмета людського ума. Сила ума і його світло не в тому, щоб знати багато подробиць, але щоб добре, глибоко знати те, що знається, бути якнайбільше віддаленим від помилок і обманів та мати якнайправильніші поняття про загальні питання, обминаючи може й мільйони подробиць, в які умові не можна, або й не варто входити. Тому прикладайтеся до прохання про Божу Мудрість, щоденно до неба руки витягайте та повторюйте: «Боже Предвічний, зішли на мене з високого неба Твою св. Мудрість, просвіти нею мій ум, нехай Божа Мудрість поведе мене дорогами правди, нехай стереже мене від ложі і обману! Прошу о це через хресну смерть Ісуса, через Непорочне Зачаття Преч.Діви Марії. Прошу Тебе, Христе Боже, о той цінний дар! Ти обіцяв його через Ап. Якова всім, що будуть про нього просити. Сповни Свою обітницю, Предвічний Боже, і вислухай покірну християнську молитву».
Поручаю Вам також дуже й дуже, Дорогі Діти, чисте принимання св. Тайн. В школах не будуть Вам того пригадувати: самі пам’ятайте про це. Св. Євхаристія — це обильне джерело всяких Божих ласк, — черпайте з нього для себе, родителів, рідних, свого села і Батьківщини. В св. Євхаристії приходить сам Ісус Христос до Вас, хоче у Вас гостити. Тоді просвічує Вашу душу, очищує її від усякої плями гріха і пристрасти та наповняє її Божими дарами.
Стережіться гріха проти св. віри, тримаєтеся св. Церкви. Як зрада проти Батьківщини, так і зрада св. Церкви, нашої Матері, що від дитинства до гробу веде нас і в кожній потребі подає помічну руку, є мерзенним злочином.
Дбайте про те, щоб читати побожні книжки; Ви старші для молодших братчиків і сестричок будьте вчителями, наставляйте їх на праведну дорогу, вчіть релігії, читайте також побожні книжки і родичам і чужим, що про те не пам’ятали б без вас.
Цим письмом, Дорогі Діти, хочу з Вами розпрощатися, бо не знаю чи мені Бог дозволить працювати для Вас і за Вас молитися. Нехай це моє письмо буде для Вас наче моїм завіщанням, останньою наукою, проханням і щирим батьківським благословенням.
Благодать Господа нашого Ісуса Христа, і любов Бога й Отця, і причастя Святого Духа нехай буде з усіма Вами.
Амінь!
Підготувала Наталія ПАВЛИШИН
